Take Part / Bring Change: Participatory Urban Practices and Democracy in Europe

«Візьми участь / принеси зміни»: міські партисипативні практики та демократія в Європі

«Візьми участь / принеси зміни» – це програма молодіжного обміну, присвячена сучасним способам громадської участі в європейських містах. Особливий фокус програми – інструменти, якими громади можуть скористатися для своїх дій.

Тема обміну – громадський активізм, що намагається впоратися із глобальними політичними викликами, а також місцевими проблемами. Низові ініціативи можуть використовувати різні методи для участі в процесах прийняття рішень у містах – мистецтво, освіта, інклюзивне планування. При цьому всі вони об’єднані ідеєю про можливість змінити навколишнє середовище невеликими зусиллями.

Програма включала навчальні візити до Берліна, Франкфурта-на-Одері, Києва та Червонограда, де учасниці й учасники мали змогу ознайомитися з успішними кейсами міських низових ініціатив.

Обмін проходив у червні–липні 2017 року.

Організатори: ГО “Культурні географії” (Київ, Україна), Citizens of Europe e.V. (Берлін, Німеччина). Обмін організований у рамках програми “Meet up: Німецько-Українські зустрічі” за підтримки фонду “Remembrance, Responsibility and Future” (EVZ) та Jugend für Europa – German National Agency of Erasmus+ Youth in Action.

зін «(не)справжня робота»

 

Мистецьке видання про прекарність культурної праці

Як художниці і кураторки ми часто потрапляємо у ситуацію, коли замість оплати праці нам пропонують «розширення соціального капіталу» або «можливість показати свій доробок». Тож, в певний момент проблематизація економічного і соціального статусу мит_чинь в Україні стала постійною темою для обговорень, і ми хочемо розширити коло їх учасни_ць.

До зіну «(не)справжня робота» увійшли професійні досвіди, а також особисті історії та аналітичні матеріали щодо прекарної праці українських працівників/иць культури у форматах на перетині документальної літератури та візуального мистецтва.

Для участі у другому випуску видання надсилайте тексти та візуальні роботи на адресу кураторок [email protected] до 20 червня 2022 року.

Електронна версія видання доступна за посиланням.

А тут ви зможете скористатись текстовою версією з описами зображень для прослуховування за допомогою скрін-рідерів для людей з порушеннями зору та тих, что надає перевагу аудіо-контенту.

Команда проекту:

Валерія Карпань, Марина Хрипун

Проект реалізовано колективом Назва змінна/Variable name, ГО «Культурні географії» і бібліотекою 665Library за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

#ЗаПідтримкиУКФ

Кінографія

Проєкт ініційовано учасницями ініціативи ‘Occupy Kiev Cinemas’ Оленою Сирбу та Ксенією Рибак та реалізовано спільно з Мариною Хрипун і Валерією Карпань за інформаційної підтримки ГО «Культурні Географії».

«Кінографія. Географія українських кінотеатрів радянського періоду» — незалежна ініціатива, що досліджує і картографує минуле та сучасність кіномережі України. У фокусі проєкту процес масштабної розбудови кінотеатрів на території України у 40–80-х роках ХХ століття та сучасні політики управління кінотеатрами, успадковані від цієї доби.

Сайт проєкту «Кінографія» є відкритим архівом та ресурсом для критики й обміну досвідами. Його ключовими складовими є мапа кінотеатрів України, а також дослідницькі матеріали та статті, напрацьовані командою проєкту та дружніми ініціативами.

Цим проєктом ми прагнемо осмислити наслідки процесу кінофікації, її роль у розвитку кіноіндустрії, мистецтва та архітектури в Україні, значення кінотеатрів в українських містах та головне — майбутнє кінотеатрів як закладів культури в Україні.

Сайт проєкту: kinography.org

Учасни_ці проєкту:

Анна Гордійчук – комунікаційна менеджерка;
Валерія Карпань – дослідниця;
Єва Фомітскіх – фотографка;
Ксенія Рибак – дослідниця;
Марина Хрипун – дослідниця;
Марія Матяшова – фотографка;
Ничка Ліщинська – дослідниця;
Олександр Коваленко – фотограф;
Олена Сирбу – дослідниця;
Поліна Байцим – дослідниця;
Тетяна Усова – фотографка;
Ярослав Сусоєв – дослідник.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Відеозаписи подій, що відбувалися в рамках проєкту

Дискусія «Активізм та архівування. Дослідницькі практики спротиву задля збереження»

Радянські кінотеатри, модерністська архітектура, мистецькі практики, які не знаходять місця у традиційних архівах. Ініціативи, що працюють з цими явищами в Україні, часто поєднують активістські практики з дослідницькою діяльністю.

Про що свідчить звернення до дослідницьких практик серед активіст_ок? Чи можуть дослідницька діяльність та активізм співіснувати? Чому незалежні ініціативи формують власні медіаархіви та про що це свідчить? Яким є місце практик картографування у створенні медіаархівів? Як ці процеси впливають на роль та функцію архіву?

Про це 7 жовтня 2021 говорили учасни_ці дискусії в рамках проєкту «Кінографія. Географія українських кінотеатрів радянського періоду».

Учасни_ці дискусії:
Леонід Марущак — історик-дослідник культурної спадщини ХХ ст,
учасник самоорганізованої мистецької ініціативи ДЕ НЕ ДЕ.
Євгенія Моляр — мистецтвознавиця, дослідниця мозаїк і монументально-декоративного мистецтва радянського періоду, учасниця самоорганізованої мистецької ініціативи ДЕ НЕ ДЕ.
Ларіон Лозовий — художник, дослідник, фокусується на економічній історії Центрально-Східної Європи, ідеологіях модернізації та креативності.
Оленка Дмитрик — аспірантка кафедри славістики Кембриджського університету. Сфера наукових інтересів — дослідження гендеру і сексуальності в культурі, історія соціальних рухів, соціологія мистецтва.

Модерувала дискусію: Надія Чушак — антропологиня, дослідниця культури пам’яті та політик ідентичностей, освітянка.

Презентація проєкту «Кінографія. Географія українських кінотеатрів радянського періоду»

11 листопада 2021 відбулась презентації проєкту «Кінографія. Географія українських кінотеатрів радянського періоду» – першого етапу дослідження сучасного стану українських радянських кінотеатрів та процесів кінофікації 1940–80-х років. Команда проєкту представила результати дослідження, сайт проєкту та інтерактивну онлайн-мапу радянських кінотеатрів з 14-ти українських міст.

З 1991 року мережа кінотеатрів і демонстраторів фільмів України зменшилася щонайменше у 24 рази*. Більшість кінотеатрів приватизували, а на їхньому місці з’явилися торгові центри, ресторани, житлові комплекси, релігійні установи. Більшість знищених або перебудованих кінотеатрів були зразками радянської модерністської архітектури. У деяких знаходилися об’єкти монументального мистецтва: мозаїчні панно, вітражі, барельєфи. Про причини цих трансформацій та потенціал спадку кінофікації говорили в рамках презентації.

Учасниці події:
Поліна Байцим – історикиня та кураторка, дослідниця проєкту;
Валерія Карпань – кураторка, художниця, співзасновниця ГО «Культурні географії», дослідниця проєкту;
Ксенія Рибак – учасниця ініціативи Occupy Kyiv Cinemas, дослідниця проєкту;
Олена Сирбу – аналітикиня Cedos, учасниця ініціативи Occupy Kyiv Cinemas, дослідниця проєкту;
Марина Хрипун – кураторка, художниця, координаторка програм ГО «Культурні географії».

* за даними Держстату кількість демонстраторів фільмів зменшилася з 27211 у 1990 році році до 1118 у 2015 (http://ukrstat.gov.ua/…/kat_u/2018/zb/11/zb_seu2017_u.pdf, с. 157)

Школа Креативного Протесту

Школа Креативного Протесту – це міжнародна освітня програма, яка зосереджена на мистецтві як інструменті доступу до прав, автономії та участі підлітків як повноцінних громадян та осіб, які приймають рішення в постсоціалістичних та постімперських містах. Програма пропонує серію семінарів-практикумів (як у цифровому, так і у фізичному просторі), під час яких учасники і учасниці вивчатимуть та будуть практикувати різні формати мистецтва участі, працюючи в міжнародних спільних групах з учасниками і учасницями з України, Грузії та Німеччини. Учасники і учасниці створять власний мистецький твір у вибраній формі (відео, текст, фотографї, мапи, аудіозаписи, малюнки, інсталяції, тощо), який буде представлений наприкінці проєкту в цифровому і/або офлайн режимі.

Проєкт тривав із 9 серпня по 8 листопада 2021 року. Програма включала онлайнові міжнародні зустрічі та семінари, а також офлайн заняття.

Запрошуємо на виставку робіт учасни_ць Школи креативного протесту в галереї «Хлєбзавод». Виставка розпочнеться 28 листопада. Подія у Facebook

Організатори: громадська організація Cultural Geographies (Культурні географії, Україна), Kulturschafft e. V. (Берлін, Німеччина) та Untitled Gallery Tbilisi (Тбілісі, Грузія).

Проект фінансується в рамках грантової програми “MEET UP! Молодь заради партнерства” Фонду пам’яті, відповідальності та майбутнього (EVZ) та Федерального офісу закордонних справ Німеччини.

Стихійний архів

Мистецьке дослідження ринків Києва

Метою проекту “Стихійний архів” стало збереження екології місцевих громад та культурного капіталу місця через виявлення і представлення потенціалу ринків як осередків локальної ідентичності та просторів, важливих для децентралізації великих міст. У ході дослідження було застосовано міждисциплінарний підхід, зібрано та проаналізовано міський фольклор та візуальні маркери місць торгівлі. Результати  представлені в ілюстрованому арт-буці, доповненому елементами тактильної графіки. В арт-буці відображені історії досвідів користувачів/ок, локальних громад, основні наративні лінії щодо обраних локацій.

З огляду на те, що нашу увагу було спрямовано зокрема на потенціал просторів ринків об’єднувати спільноти, партнерками та партнерами нашого дослідження стали активні мешканці громад різних районів, та учасники і учасниці обмінів у торгівельних просторах (покупці, продавці, влада, фланери тощо). Дослідницькими партнерами та партнерками ми називали людей, разом з якими та для яких ми і створювали це дослідження. Саме вони брали участь в опитуваннях, інтерв’юваннях, а також створенні суб’єктивних мап та ілюстраций. Якісне соціальне опитування відображає бачення 100 активних громадян/ок і також дослідників/ць, серед яких: художники/ці, програмісти/ки, соціологи/ні, урбаністи/ки та менеджери/ки, але ще і масажисти, тату-майстри/ні, домогосподарки/рі, вчителі/ки та пенсіонери/ки, проте загалом до взаємодії долучилась значно більша кількість людей. Всі історії цих людей ми дбайливо зібрали та будемо зберігати у нашому «Стихійному архіві», і тільки частиною з них ми поділимося у нашій книжці.

Арт-бук, який ви можете переглянути за посиланням, збирає, колажує, перепрошиває різні стилі користування ринками, умови їхнього утворення, способи облаштування місць торгівлі. Те, як саме учасники/ці ринкової взаємодії проводять час на ринку (як для матеріальних, так і нематеріальних обмінів) – частково визначає стиль життя містян/ок, їх соціальні цілі і політичні дії. Тож візуальні і текстові нотатки, з якими ви зможете ознайомитись далі, пропонують можливість критичного погляду та, водночас, пропозиції зміни підходів до користування публічними просторами Києва. 

Спираючись на результати художнього дослідження, ми дійшли висновку, що візуальна складова ринкового простору сприяє закріпленню образів (історичних, емоційних, естетичних), які пов’язані з колективними уявленнями про місто, а також особистим сприйняттям просторів ринків користувачами/ками. Переважно, ідентичність містян, яка вибудовується на прикладі символічного ландшафту київських ринків, укорінена у зацікавленості архітектурою та історичної спадщиною міста, а також цікавістю до ринків як джерела неочікуваних і непередбачуваних рішень організації простору (за умов дотримання санітарних умов). Серед локацій, які пов’язані з особистими спогадами містян – Житній ринок, і особливо – Сінний ринок (який було знесено у 2005 році). 

Майже половина користувачів/ок ринків вважають доречними проведення громадських обговорень і культурних подій на території місць торгівлі (якщо вони не будуть заважати учасникам/цям ринкових обмінів), а також визначають дотримання ідей екологічного мислення важливими для сучасних ринків. Таким чином, колективне сприйняття місць торгівлі транслює загальні ідеї сучасного громадянського суспільства, і впровадження практик різноманіття (присутність локальних фермерів і приватних продавчинь/ців, барахолок і інших елементів стихійної торгівлі, місць для громадських обговорень, можливості продавати власні речі і підтримувати ідеї апсайклінгу, при цьому не витісняючи тих продавців/инь, які торгують на ринках; практики неформального спілкування і нематеріального обміну) є необхідними для успішного існування сучасного ринку в урбанізованому середовищі київських районів і мікрорайонів. 

Команда проекту:

Валерія Карпань, Марина Хрипун, Дарина Пирогова, Ольга Носко, Сері-граф, Євген Велічев.

Проект реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.

#ЗаПідтримкиУКФ

Живі пам’ятки — простори комеморації між знищенням і відтворенням

Автор фото – Rolando Me Dicen

«Живі пам’ятки – простори комеморації між знищенням і відтворенням» – тема освітньої програми обмінів для молодих дослідників/иць, художників і художниць з Німеччини та України, які досліджують і цікавляться політиками пам’яті у сучасних містах, а також практками комеморації. В рамках проекту учасники і учасниці відвідали три міста в Україні (Харків, Київ, Ужгород) і два міста Німеччини (Берлін і Дессау), взаємодіяли з місцями пам’яті України і Німеччини через урбаністичні дослідження.

Проект вібувся в серпні/вересені 2018 року, в рамках Meet up: Німецько-Українські зустрічі, що відбувається завдяки фонду “Remembrance, Responsibility and Future” (EVZ).

СЛІДИ МІСТА

Цього року “Культурні географії” разом з ініціативою Ехо.контакт розпочинають роботу над проектом City Traces, що був розроблений під час програми #CultureForLocalDevelopment , організованої Instytut Adama Mickiewicza та European Solidarity Centre. Проект створений для міста Червоноград з метою розвитку потенціалу локальних спільнот міста, оновлення зв’язку громади з її оточенням та непростою історією, задля росту локальної ідентифікації міста. Проект буде реалзовано протягом 2017 року.